Про умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження та необережність щодо смерті потерпілого - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 688/3487/24 сформулював правову позицію про умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження та необережність щодо смерті потерпілого.

ККС ВС у цій справі відмовив у задоволенні касаційної скарги, залишив у силі рішення апеляційного суду та вказав, що якщо цілеспрямовано завдаючи удари, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров’ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено нею потерпілому, то така особа діє з неконкретизованим умислом, за якого вона хоч і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров’ю потерпілого, але при цьому не визначає точні межі тяжкості цієї шкоди у своїй свідомості.

У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.

Що стосується смерті потерпілого, то її настання характеризується необережною формою вини, бо хоча особа й не бажала і навіть свідомо не допускала цього, але повинна була і могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати такий наслідок, як смерть потерпілого.

З повним текстом постанови ККС ВС у цій справі можна ознайомитися за цим посиланням.