Щодо кваліфікації дій слідчого за ч. 1 ст. 371 та ч. 1 ст. 366 КК у разі незаконного затримання особи в порядку ст. 208 КПК та внесення до протоколу затримання завідомо неправдивих відомостей - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 532/96/21 сформулював правову позицію щодо кваліфікації дій слідчого за ч. 1 ст. 371 та ч. 1 ст. 366 КК у разі незаконного затримання особи в порядку ст. 208 КПК та внесення до протоколу затримання завідомо неправдивих відомостей.

ККС ВС у цій справі залишив касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду без змін та вказав, що вирішальною ознакою для засудження за ст. 371 КК є суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, яка характеризується виключно прямим умислом та обов'язковою ознакою завідомості – достовірне знання суб'єктом злочину фактичних або юридичних обставин до моменту вчинення діяння.

Завідомо незаконне затримання особи в порядку ст. 208 КПК та внесення до протоколу затримання завідомо неправдивих відомостей утворюють склади кримінальних правопорушень, передбачених відповідно ч. 1 ст. 371 та ч. 1 ст. 366 КК, за умови доведення прямого умислу слідчого, зокрема його достовірного усвідомлення відсутності законних підстав для затримання та неправдивості зазначених у протоколі відомостей.

Про наявність такого умислу можуть свідчити професійний досвід слідчого, його обізнаність із матеріалами кримінального провадження, участь у проведенні слідчих дій та фактичні обставини затримання.

Водночас подальше застосування слідчим суддею до затриманої особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підтверджує законності її попереднього затримання, оскільки вирішення питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, не є тотожним перевірці дотримання підстав і порядку затримання, визначених ст. 208 КПК.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.