Щодо повернення дітей до України в умовах воєнного стану за вимогою одного з батьків та застосування Гаазької конвенції 1980 року - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №522/10087/23 сформулював правову позицію щодо повернення дітей до України в умовах воєнного стану за вимогою одного з батьків та застосування Гаазької конвенції 1980 року.

КЦС ВС у цій справі відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача, залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій та вказав, що суди попередніх інстанцій встановили, що після розірвання шлюбу між батьками місце проживання неповнолітніх дітей сторін було визначено на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області з матір’ю, яка у зв’язку з введенням в Україні воєнного стану та на підставі нотаріально посвідченої згоди батька виїхала разом з дітьми за кордон, і діти разом з матір`ю проживають з 01 березня 2022 року у м. Едмонтоні (Канада) у благополучному середовищі.

Звертаючись до суду з позовом про повернення дітей, батько посилався на положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (Гаазька конвенція 1980 року) та зазначав про незаконне утримання відповідачкою дітей за кордоном, порушення його права на участь у вихованні дітей.

Верховний Суд уже зауважував, що з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місце постійного проживання дітей в Україні, але і умови їхнього середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні складно визначити чи прогнозувати (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19).

Встановивши, що неповнолітні діти сторін з 01 березня 2022 року проживають з матір’ю у м. Едмонтоні (Канада), з 27 квітня 2022 року перебувають на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві в Едмонтоні (Канада), з вересня-жовтня 2022 року відвідують позашкільні дитячі секції, з вересня місяця 2023 року відвідують канадську школу, є добре адоптованими до свого звичного середовища, перебувають у благополучному середовищі, одноосібна батьківська опіка визнана за матір’ю дітей, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про повернення дітей в Україну.

Колегія суддів не поділяє категоричний висновок суду апеляційної інстанції, що ведення на території України воєнних дій, обстріл міст та селищ є єдиною достатньою підставою для застосування підпункту «b» пункту 1 статті 13 Гагаської конвенції 1980 року, який унеможливлює повернення дитини до країни місця постійного проживання.

Підстави для відмови у поверненні дитини підлягають оцінці у сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини як на сьогодні, так і в майбутньому, оцінкою думки дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня зрілості, оцінкою сімейної ситуації загалом, проведенням збалансованого та розумного зважування інтересів учасників справи (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 953/6251/21).

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.