Щодо застосування принципу індивідуалізації покарання з урахуванням ч.2 ст.50 КК України та вирішення питання про можливість подальшої служби засудженого військовослужбовця

Верховний Суд у скалді колегії суддів Касаційного кримінального суда у справі № 552/4832/22 висунвав правову позицію щодо застосування принципу індивідуалізації покарання з урахуванням приписів частини 2 статті 50 КК УКраїни щодо призначення покарання, а аткож щодо вирішення питання про можливість подальшої військової служби засудженого військовослужбовця.

ККС ВС вказав, що принцип індивідуалізації покарання застосовується з урахуванням приписів ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вчинений засудженим злочин, передбачений ст.402 КК України - непокора, має підвищену суспільну та національну небезпеку, безпосереднім об`єктом якого є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі, а відкрита відмова виконати наказ начальника, що мала місце в даному випадку, є найбільш зухвалою формою непокори, яка в умовах ведення бойових дій унеможливлює виконання бойових завдань та підриває боєздатність військового підрозділу.

З огляду на вказані обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, у сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення й цінності об`єкта посягання, колегія суддів не знайшла підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, адже обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, не є такими, які б істотно вплинули на встановлення порядку відбування призначеного засудженому покарання.

Що стосується посилання сторони захисту на рекомендаційний лист командира військової частини, який підтверджує, що засуджений бажає й надалі продовжувати військову службу в ЗСУ, то вказана обставина є підставою для звернення засудженого до суду за місцем відбування покарання із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, як це регламентовано ст. 81-1 КК України.

З повним текстом постанови ККС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.