ВС про доходи, з яких утримуються аліменти з військовослужбовців Збройних Сил України

Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у справі №200/5237/22 сформував правовий висновок щодо переліку доходів, з яких утримуються аліменти з військовослужбовців Збройних Сил України.

КАС ВС дослідив доводи касаційної скарги та вказав, що згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом.

Статтею 73 цього Закону встановлено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення, зокрема й у межах аліментних зобов`язань.

У цьому зв`язку заслуговує на увагу положення пункту 3 частини другої статті 73 цього Закону, згідно з яким стягнення не здійснюється із сум грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, законодавець чітко визначив обмеження щодо доходів, із яких може проводитися стягнення аліментів, виключивши з цього переліку, зокрема, грошове забезпечення, яке не має постійного характеру.

Водночас, норма статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою, яка регулює вчинення виконавчих дій, та яка, при цьому, не містить приписів щодо належності додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану, до переліку видів доходів, на які не може бути звернено стягнення.

Натомість, спеціальним законом у сфері сімейних правовідносин, а саме статтею 81 Сімейного кодексу України, законодавець надав Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

У пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 в редакції, чинній до 16 листопада 2022 року, було передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

З 16 листопада 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263 пункт 8 Переліку було змінено та доповнено, зокрема після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

Указаними змінами Кабінет Міністрів України виокремив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, з-поміж переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначивши її як джерело, з якого здійснюється утримання аліментів. Іншими словами, Уряд прямо включив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, до механізму аліментного стягнення.

У контексті доводів касаційної скарги слід підкреслити, що зміни до пункту 8 Переліку, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року №1263, не створили нових аліментних зобов`язань, а лише уточнили, що додаткова винагорода, яка виплачується за період воєнного стану, є доходом, з якого здійснюється утримання аліментів. Її згадка в оновленій редакції пункту 8 Переліку є нормативним уточненням, а не розширенням чи зміною правового регулювання.

Твердження скаржника про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень визначати випадки стягнення аліментів є безпідставним, оскільки саме закон (стаття 81 Сімейного кодексу України) надає Уряду право формувати перелік доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Зміни, внесені Постановою №1263, є реалізацією цього повноваження і не виходять за межі делегованої йому компетенції.

Посилання скаржника на нібито існування подвійних стандартів щодо врахування додаткової винагороди при обрахуванні пенсійного забезпечення, індексації, вихідної допомоги не заслуговують на увагу. Механізм обчислення пенсійного забезпечення, соціальних виплат та аліментних зобов`язань є відмінним, регулюється окремими нормативно-правовими актами і не є взаємозалежним.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про суперечливість редакції пункту 8 Переліку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року
№1263, яка начебто допускає подвійне тлумачення.

Зміст пункту 8 Переліку у зміненій редакції послідовно встановлює правило щодо утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення, виокремлює додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, як об`єкт стягнення аліментів, і лише після цього визначає загальні винятки, за яких аліменти не стягуються, які на зазначену додаткову винагороду не поширюються.

Твердження скаржника про непостійний характер додаткової винагороди та віднесення її до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не мають визначального значення для оцінки правомірності утримання аліментів у цій справі, оскільки виокремивши її серед переліку доходів, які враховуються для аліментних утримань, Кабінет Міністрів України фактично надав їй статус такого джерела, в незалежності від її правової природи та специфічного характеру.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.