Встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 203/2326/23 сформував правовий висновок щодо встановлення особи в судовому порядку для видачі документів, що посвідчують особу.

КЦС ВС підтвердив правову позицію ВС, що містить рішення Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22 та зазначив про таке.

Враховуючи наведені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

У разі якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку.

До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.

У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи).

У цій справі, як зазначив КЦС ВС, відсутні докази, що заявниця зверталася до компетентних органів Азербайджанської Республіки (міграційної служби, внутрішніх справ) безпосередньо або через посольство Азербайджанської Республіки з питань отримання інформації про її громадянство, видачу паспорта громадянина колишнього СРСР, надання документів, що посвідчують її особу з фотокартками, що дозволило б ДМС України вирішити питання встановлення особи заявниці та її належності (набуття) до громадянства України.

За таких обставин та оскільки заявницею не надано доказів проведення процедури ідентифікації та встановлення її особи, неможливості проведення цих процедур в позасудовому порядку, апеляційний суд правильно відмовив у задоволені заяви про встановлення особи заявниці, проте частково помилився у мотивах такого рішення.

КЦС ВС виснував, що відсутність підстав для встановлення особи заявниці у судовому порядку унеможливлює вирішення та задоволення її заяви про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.