Про асиметричний підхід до процесуальних меж збирання та подання доказів стороною захисту та стороною обвинувачення, у тому числі щодо висновків експертизи - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 991/2084/23 сформував правовий висновок щодо збирання та подання доказів стороною захисту під час судового розгляду справи, зокрема - залучення експерта без ухвали суду.

За обставинами справи у касаційній скарзі сторона обвинувачення зазначає, що наведений вище висновок експертизи було отримано з порушенням ст. 332 КПК України, оскільки сторона захисту, не маючи повноважень на призначення експертизи під час судового розгляду, без ухвали суду, за власним клопотанням залучила експерта для проведення експертизи, що призвело до отримання нового доказу, використання якого, на переконання прокурора, порушує визначений ст. 22 КПК України принцип рівності сторін.

ККС ВС вказав, що системне тлумачення норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що законодавець установив асиметричний підхід до визначення процесуальних меж процедури збирання та подання доказів стороною захисту та стороною обвинувачення.

Так, кримінальний процесуальний закон наділяє обвинуваченого, тобто особу, щодо якої скеровано обвинувальний акт до суду, правом на збирання та подання суду доказів (п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України) без будь-якого обмеження стосовно стадії кримінального провадження, зокрема стадії судового розгляду, на відміну від прямої заборони стороні обвинувачення здійснювати збір доказів поза межами строку досудового розслідування (ч. 8 ст. 223 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених ст. 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, сторона захисту здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом отримання висновків експертів, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК України).

З огляду на положення статей 243, 332 КПК України можна дійти висновку, що за ініціативою сторони захисту судовий експерт може бути залучений до участі в кримінальному провадженні такими способами:

1) самостійне залучення експерта на договірних умовах для проведення експертизи (абз. 2 ч. 1 ст. 243 КПК України);

2) залучення експерта слідчим суддею, судом за клопотанням сторони захисту (абз. 3 ч. 1 ст. 243 КПК України);

3) залучення експерта шляхом ініціювання проведення судової експертизи перед судом (ч. 1 ст. 332 КПК України).

Тож можливість самостійного залучення стороною захисту експерта на договірних умовах для проведення експертизи є формою реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду. При цьому право на отримання стороною додаткових матеріалів під час судового розгляду передбачено ч. 11 ст. 290 КПК України.

Отже, беручи до уваги зазначене, Верховний Суд уважає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки закінчення дізнання в цьому кримінальному провадженні відбулося протягом двох годин від дня повідомлення особі, яка притягувалася до кримінальної відповідальності, про підозру, самостійне залучення захисником експерта на договірних умовах для проведення експертизи телекомунікаційних систем під час судового розгляду відповідало формі реалізації засади змагальності сторін і права на захист та не суперечило приписам КПК України.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.

Про асиметричний підхід до процесуальних меж збирання та подання доказів стороною захисту та стороною обвинувачення, у тому числі щодо висновків експертизи - ККС

Читайте також