Зворотна дія у часі кримінального закону не застосовується у випадку зміни положень інших нормативно-правових актів, до яких відсилає кримінальний закон - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №335/6360/15-к сформував правовий висновок щодо зворотної дії у часі кримінального закону (ст. 5 КК) у випадку зміни положень інших нормативно-правових актів, до яких відсилає закон про кримінальну відповідальність.

За обставинами справи у касаційній скарзі захисник ставив питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначив, що на час розгляду кримінального провадження було збільшено розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян один з епізодів крадіжки майна перестав відноситися до кримінально караних діянь. На думку захисника, враховуючи вимоги ст. 5 КК України та керуючись положеннями ст. 284 КПК України, апеляційний суд був зобов`язаний закрити кримінальне провадження за вказаним епізодом.

ККС ВС залишив у силі рішення апеляційного суду у цій справі та вказав, що Відповідно до ч. 1
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

У своєму Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп 2000 про зворотну дію кримінального закону у часі (справа 1-3/2000) Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміна розміру соціальних величин (мінімальної заробітної плати, неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), які використовуються у КК України, не є зміною у кримінальному праві, а тому не має зворотної дії у часі та не є підставою для зміни кваліфікуючих ознак злочину.

Отже, кримінальний закон, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно-правових актів, при цьому, якщо ці положення в подальшому змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку диспозиція його норм, змін не зазнає.

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (за вартісним критерієм) є безпідставними.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.