Недбайло Петро Омелянович

Недбайло Петро Омелянович - український правознавець, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР.

Народився Петро Омелянович 12 липня 1907 року в селі Ново-Новицьке Чернігівщині (тепер Клинцовський район Брянської області).

У 1930 році закінчив Харківський юридичний інститут. Працював в цьому вузі: аспірант, викладач кафедри теорії держави та права.

З 1940 року — завідуючий кафедри, декан юридичного факультету Львівського університету.

У роки радянсько-німецької війни — заступник начальника відділу Головної прокуратури Радянської армії.

За заслуги перед Батьківщиною в роки війни він нагороджений медалями «За перемогу над Німеччи­ною», «За перемогу над Японією», «За трудову доблесть» і «XX років перемоги у Великій Вітчизняній війні». Демобілізувашись у званні підполковника, Недбайло повертається до наукової та викладацької роботи в Львівський університет. Після повернення з фронту він зосереджує свої наукові ін­тереси на загальнотеоретичних проблемах закону та законності. Упродовж року після завершення плідної праці з оновлення кан­дидатської роботи молодий учений, який пройшов шлях війни, успішно захищає кандидатську дисертацію в Москві в Акаде­мії суспільних наук при ЦК КПРС. Головні ідеї, що містяться в дисертації - закономірність верховенства закону в системі нормативних актів соціалістичної держави, а також підвищення ролі закону як тенденція розвитку радянського законодавства, ясно та чітко висловлені в його наукових статтях.

Недбайло розробляв загальнотеоретичні проблеми, за­ймаєвся глибоким науковим дослідженням норм соціалістично­го права, їх тлумаченням і застосуванням, що не були вивчені на монографічному рівні. Наукові результати цих розробок згодом були справедливо оцінені як вагомий внесок у розвиток теорії держави й права та юридичної науки в цілому. Найбільш іс­тотне значення мають висновки Недбайла про специфіку, структуру та види правових норм, їх місце і роль у системі со­ціальних норм класового суспільства, основні засоби та вимоги правозастосування, про об’єктивну істину в процесі застосуван­ня норм права, способи та види тлумачення тощо.

Важливо також зауважити, що одним із перших у радянській теорії права Недбайло звернув увагу на значення юридичних гарантій правильного застосування правових норм, що поклало початок розвитку досліджень цієї проблематики в радянському законодавстві. Авторські наукові пошуки в 1957 році завершу­ються у формі докторської дисертації «Застосування радянських правових норм». Згодом видаються монографії «Радянські со­ціалістичні правові норми» та «Застосування радян­ських правових норм», які стали ґрунтовним вкладом у формування юридичної науки та нині продовжують позитивно впливати на її подальший розвиток.

Наукову й викладацьку роботу Петро Недбайло поєднував з активною громадською діяльністю. Працюючи вже в Київському університеті з 1959 року (і до кінця своїх днів) виступав натхнен­ником й організатором двох всесоюзних наукових конференцій, присвячених законності й застосуванню норм права. Він очо­лював секцію науково-технічної ради Міністерства вищої та се­редньої спеціальної освіти УРСР, був ректором Київського місь­кого університету правових знань, відповідальним редактором міжвідомчого наукового збірника «Проблеми правознавства».

Упродовж тривалого часу Недбайло був членом редколегії наукового журналу «Радянське право» (нині відомий як «Право України»),

60-70-ті роки - найбільш плідні в становленні Петра Недбайла як ученого-теоретика. Його важливою науковою заслугою в цей час було теоретичне обґрунтування підвищення ролі права в усьому суспільному житті.

Загалом професор Недбайло - автор більше як 150 наукових праць і різних проблем правознавства. Недбайла запам’ятали в наукових колах як здібного орга­нізатора наукових досліджень, педагога, суспільного діяча. Уче­ний мав широкі погляди й інтереси. Його завжди приваблювала історія держави й права, багато його ідей та підходів змушували фахівців-істориків серйозно замислюватися щодо усталених, традиційних схем і пошуку шляхів їх оптимізації. У полі зору вченого знаходились також проблеми державного права.

Як учений Недбайло вмів дивитися вперед, під­тримував усе нове й прогресивне. Науковець прагнув ро­бити наукові відкриття, втілювати інноваційні ідеї. Зокре­ма, він багато зробив для запровадження та викладання навчального курсу з основ правової кібернетики (що вперше в нашій країні було здійснено в 1968 році в Київському уні­верситеті). Зазначений навчальний курс мав серйозне теоре­тичне та методологічне забезпечення й не був суто прикладним.

Велике значення в науковій творчості відіграв перехід Петра Омеляновича на роботу до Київського університету, де він з осені 1959 року працював завідувачем кафедри теорії та історії держа­ви й права, а потім, до кінця своїх днів - кафедри теорії держави й права.

Помер відомий правознавець 31 жовтня 1974 року в Києві.