НовиниКомпаній

Підстави відібрання дитини від особи, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини

31.01.2020 / 10:33
1125
+A
-a

Підстави відібрання дитини від особи, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини

Відповідно до частини першої статті 162 Сімейного кодексу України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Винятком є лише випадок, коли залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

У постанові від 29.05.2019 у справі № 357/17852/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

У цій справі батько дитини звернувся до суду з позовом до матері про відібрання сина, якого остання вивезла до Арабської Республіки Єгипет. ВП ВС дійшла висновку, що норми статті 162 СК України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки рішенням суду місце проживання неповнолітнього було визначено судом саме з відповідачем.

Відповідно до судової практики, якщо місце проживання дитини не було попередньо визначено органом опіки та піклування або судом, ВС визнає вимоги про відібрання дитини на підставі статті 162 СК України такими, що заявлені передчасно (постанови КЦС ВС від 20.11.2019 у справі № 201/17854/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 241/402/19, від 03.07.2019 у справі № 757/68957/17-ц).

Так, у справі № 201/17854/16-ц позивач просила про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, відібрання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини і на її утримання, про відшкодування моральної шкоди. Особа покликалась на те, що відповідач з погрозами в її бік відібрав дитину і виставив її з речами з тимчасово орендованого ними житлового приміщення. Наступного дня вона намагалася побачити сина, зустрітися з відповідачем, щоб домовитися стосовно місця мешкання дитини і обговорити їхні стосунки, але відповідач змінив замки у вхідних дверях квартири, а сам з сином виїхав в селище.

Суди першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі дійшли висновку про наявність підстав для відібрання дитини, оскільки дитина була самоправно відповідачем забрана у матері, відокремлена від неї та проживає з батьком понад два роки, суди також врахували вік дитини на день розгляду справи - три роки та вісім місяців.

Касаційний цивільний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено факт самоправного відібрання дитини від матері та факт того, що відповідач своїми свідомими діями перешкоджає спілкуванню позивачки з сином, а також, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав і законних інтересів неповнолітнього найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця мешкання сина разом з матір`ю. Проте, КЦС вказав також на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на час розгляду справи судами місце проживання малолітнього встановлено ні судом, ні органом опіки та піклування не було, а тому вимога про відібрання дитини на підставі частини першої статті 162 СК України є передчасною та задоволенню не підлягає.

 У справі № 241/402/19 ВС зауважив, що доводи касаційної скарги щодо наявності перепон зі сторони відповідача у спілкуванні дітей з матір`ю та щодо доцільності проживання їх разом з нею, а не з батьком не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не можуть бути предметом розгляду у справі про відібрання дітей, так як позовних вимог про визначення місця проживання дітей, встановлення порядку спілкування з дитиною позивачем заявлено не було.

Відповідно до частини другої статті 162 СК України особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

 У постанові від 04.12.2019 у справі № 649/352/18 КЦС дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким відібрано у відповідачів сина позивача та повернуто його матері, визначено місце проживання дитини разом з його матір`ю, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. КЦС зазначив, що апеляційним судом не було враховано висновку органу опіки та піклування, згідно з яким доцільно визначити місце проживання дитини з матір`ю та при цьому судом не наведено підстав його неврахування. Відповідач не узгоджував з позивачем зміну проживання дитини разом з ним, відповідно до вимог частини другої статті 160 СК України, тобто відповідачі самостійно без згоди матері визначили місце проживання дитини за адресою їх спільного проживання, без звернення до суду чи органу опіки та піклування, тобто без дотримання вимог частини першої статті 161 СК України.

У цій справі ВС визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що відповідачі без згоди позивача (матері), з якою проживав малолітній син на підставі закону, а саме частини першої статті 160 СК України, оскільки батьками за взаємною згодою місце проживання сина було визначено з матір`ю, залишили у себе малолітнього, чим самочинно змінили місце проживання малолітнього.

Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив про те, що в результаті здійснення відповідачами самочинної зміни місця проживання малолітнього сина позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів щодо неї та її сина (розлучення з сином всупереч її бажанням бути з сином), у переживаннях про свого малолітнього сина, оскільки вона з лютого 2018 року не має інформації про щоденний спосіб його життя, стан здоров`я та його розвиток.

Посилання на судові рішення:

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82636307

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836177

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85934579

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82858439

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86468327


адвокат Богуцька Людмила Павлівна

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на довіру donum auctoris Право на довіру
Висловлення недовіри Генеральному прокурору парламентом, як інститут відповідальності, свідчить про залежність очіл...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Квітень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика