Відданість праву: пам’яті Ю.М.Оборотова

Минулий рік встиг забрати у вічність Юрія Миколайовича Оборотова. Людини яскравої, світлої, правдивої, талановитого ученого-правознавця, ідеї та думки якого часто йшли попереду часу. З правовою інтелігентністю Ю.М.Оборотова, як прояву вищої культури та розуміння глибинної природи права, мало хто із сучасників може порівнятися. А ще неабияке внутрішнє відчуття справедливості, з яким Ю.М. Оборотов йшов по нелегкому життєвому шляху, долаючи чимало різних перешкод, не дозволяло і не дозволяє мислити про нього з інших позицій, а лише з позицій поваги, шанобливого ставлення.

Ю.М.Оборотов жив і сприймав оточуючий його світ таким, яким він був – з усіма його протиріччями, з усіма його протиборствами та конфліктами, шукаючи та знаходячи своє пояснення тому, що відбувалося, з позицій права. Юрій Миколайович, як ніхто розумів, що є правом і що є неправом у навколишньому світі та від своїх оцінок не відходив, маючи особисті втрати та моральні страждання, проте від цього міцнів духовно, але поступався фізично - таким завжди був і є результат боротьби не на показ, а на сумління та внутрішнє переконання.

Професор Оборотов Ю.М. мислив і говорив російською мовою, але це була саме мова права, іноді складна для сприйняття, іноді настільки науково обрамлена, що важко адаптувалася до загального наративу, Проте мова права у виконанні Ю.М.Оборотова знаходила і знайшла ті струмочки, які ще довго будуть певними інформаційними каналами спілкування правознавців на шляху до осягнення сутності права та його багатоманітності. Привнесене та розкрите Ю.М.Оборотовим у теорію права ціннісно-нормативне розуміння змушує звернутися до Богом даних людині цінностей права, які на жаль не усі розуміють по-справжньому, а ще більше не сприймають, ігноруючи та руйнуючи основи правового буття суспільства, що сьогодні ми продовжуємо спостерігати у нашому житті.

Народжений у простій російській сім’ї, пройшовши шлях від робітника до вершин у юриспруденції, Ю.М.Оборотов самостійно формував свою особистість, орієнтуючись на виклики часу. Юрій Миколайович любив Одесу, місто яке дало йому можливість реалізуватися, знайти щастя у сімейному колі, місто, яке він називав сонячним від першого свого враження. А ще, що важливо, попри внутрішню російську інтелігентність, яка стала великим дефіцитом у самій його малій батьківщині, Ю.М.Оборотов був справжнім патріотом України, особисто переживаючи усі негаразди становлення української державності. Його думки про сильну державу, науково обґрунтовані та розвинуті, були думками про сильну Україну серед інших держав світу.

Ю.М.Оборотов залишив по собі велику наукову спадщину, має значну кількість учнів, різних у поглядах, які активував у дискусіях для пошуку правових істин, таких важких і таких необхідних науці та нашому життю.

Світлою буде пам’ять про Ю.М.Оборотова завжди, а родині, рідним та близьким глибокі співчуття з приводу важкої, непоправної втрати.

Павло Богуцький