Протидія злочину агресії як виключна проблема правової політики України
Щоденні російські атаки, що набули масованого, комбінованого характеру, на населені пункти України, загибель мирного населення, дітей, значні руйнування міст і сіл України, попри важкі бої сил оборони на лінії бойового зіткнення, яка становить на сьогодні практичну усю протяжність кордону з державою-агресоркою, змушують поглиблюватися у питання, які стосуються не лише збройної відсічі агресії рф, не лише щедрих політичних заяв для медіа, а й заходів з реальної правової протидії.
Лише окремі витяги із останньої заяви МЗС України щодо дій держави-агресорки: "У ніч проти 24 травня російські окупаційні сили завдали удару по Україні із застосуванням 264-х засобів повітряного нападу, а саме 14 балістичних ракет «Іскандер-М»/KN-23, а також 250 ударних безпілотників типу «Shahed».
Атака тривала всю ніч і продовжилася 25 травня масованим ракетним ударом із залученням стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС, які запускали крилаті ракети Х-101, а також крилатих ракет «Калібр» з акваторії Чорного моря.
У ніч на 25 травня противник здійснив комбінований удар по Україні із застосуванням 367 засобів повітряного нападу, зокрема 9 балістичних ракет «Іскандер-М»/KN-23, 55 крилатих ракет повітряного та морського базування Х-101, «Калібр» із літаків стратегічної авіації Ту-95 та ТУ-160, 1 крилатої ракети Х-22 із літака Ту-22М3, 4 керованих авіаційних ракет Х-59/69 із літаків тактичної авіації, 298 ударних безпілотників типу «Shahed».
Особливо інтенсивними були удари по Києву, проте ракетних і дронових ударів також зазнали Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька та Чернігівська області. Росія била по житлових кварталах, студентських гуртожитках, торговельних центрах, школах, лікарнях та інших обʼєктах, які не мають жодного військового значення.
Внаслідок цих терористичних атак загинули десятки мирних громадян, понад сотня людей отримали поранення різного ступеня тяжкості".
У заяві знову заклики до світової спільноти щодо посилення України засобами ППО, надання нам систем Patriot, IRIS-T, NASAMS та інших, забезпечення ракетами до засобів протиповітряного захисту, посилення санкційних заходів щодо держави, яка вчиняє відкриту агресію проти України тощо. Заяви - це справа, яка є необхідною, однак по суті розрахована на міжнародну реакцію, це - заклик про допомогу, який може бути почутим, а може й ні. Заклик про закриття неба над Україною має 1188 діб свого існування, а небо над Україною продовжує щоденно нести загрозу життю українців, існуванню України.
Важливими є практичні заходи щодо постачання України засобами протиповітряної, протиракетної оборони, саме такі заходи мають реальний безпековий результат.
Офіс Генерального прокурора вчергове повідомив про відкриття кримінальних проваджень за фактами нанесення ракетних ударів та атак БпЛА на цивільні об'єкти, наслідками чого стала загибель людей, у тому числі дітей. Ось тут і виявляється виключна правова проблема - кваліфікація у кримінальних провадженнях за
ч.2 ст.438 КК України. Ніби все вірно. Але чи достатньо такої кримінально-правової оцінки? Та яких заходів щодо правової протидії воєнним злочинам, злочину (злочинам) агресії вжито українською правоохоронною системою, правосуддям?
Не будемо поглиблюватися в особливості науково-практичного бачення кваліфікації діяння як злочину агресії. Дозволимо послатися на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що містить постанова від 28 лютого 2024 року у справі №415/2182/20, який не є бездоганним щодо обгрунтування, однак не підлягає критиці під час правозастосування, оскільки є обов'язковим.
Отже: "Веденням агресивної війни є дії особи чи групи осіб, які відіграють вирішальну роль у формуванні або реалізації певного напрямку державної політики щодо вчинення агресії стосовно іншої держави. Ведення агресивних воєнних дій передбачає керівництво застосуванням збройних або воєнізованих формувань, сил і засобів для проведення воєнних операцій на певних напрямках під час вчинення акту агресії. Це передбачає, зокрема, організацію та управління реалізацією конкретних операцій, битв, ударів, боїв з боку збройних або воєнізованих формувань, зусиллями яких вчиняється акт агресії".
Правовий висновок Верховного Суд цілком зрозумілий та легко сприймається тими, хто володіє відповідними знаннями права, має також необхідні знання щодо особливостей організації, управління реалізацією конкретних операцій, битв, ударів, боїв з боку збройних або воєнізованих формувань, зусиллями яких вчиняється акт агресії.
Складається стійке враження, яке переходить у переконання, про те, що спеціальні знання у воєнній сфері, які стосуються організації, управління реалізацією конкретних операцій, битв, ударів, боїв з боку збройних або воєнізованих формувань, зусиллями яких вчиняється акт агресії, у тих правників та у тих слідчих, які здійснюють реєстрацію відомостей про нанесення чергового комбінованого, масованого повітряного удару по території України, по конкретних містах, населених пунктах, по критичній інфраструктурі тощо, відсутні. Адже діяння, що чітко вказує на вчинення злочину агресії, не знаходить відповідної правової оцінки.
Інший практичний зріз цієї проблеми - результати діяльності щодо розслідування кримінально-протиправних діянь, якими є злочин (злочини) агресії.
У 2024 році за статтею 437 КК України зареєстровано 29 кримінальних правопорушень, у 5-ти кримінальних провадженнях за якими, повідомлено про підозру; про вчинення одного злочину обвинувальний акт спрямовано до суду.
У 2025 році (за чотири місяці) зареєстровано 2 злочини за статтею 437 КК України, про підозру нікому не повідомлено, до суду відповідно обвинувальні акти не спрямовувались.
Що ж, і тут заклики про міжнародну допомогу? Така допомога надається, європейські дипломати активно працюють над створенням Спеціального міжнародного трибуналу для притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності за злочин агресії.
Але ж повернемося до правового висновку Верховного Суду. Перелік суб'єктів складу злочину російської агресії не обмежується особами, які підлягатимуть юрисдикції Спеціального міжнародного трибуналу. Інші, а їх сотні, якщо не тисячі, суб'єктів збройних сил, інших військових формувань підлягатимуть юрисдикції національного правосуддя, що передбачає відповідну діяльність національної правоохоронної системи.
"Розпочато провадження за фактом масованого обстрілу Житомирщини – загинуло троє дітей, ще 12 людей травмовані"- інформує Офіс Генерального прокурора. Таке інформування свідчить про реагування на злочин російських генералів та офіцерів, які здійснювали організацію та управління реалізацією конкретної військової операції, конкретного комбінованого повітряного удару по населених пунктах України, вчиняючи злочин агресії, однак без відповідної правової оцінки, що підлягає наразі вирішенню.
Павло Богуцький
Світлина з мережі.
