Демократія і безпека: рефлексія права
Важкі роздуми на тему демократії, безпеки і права отримали потужний інформаційний привід. Виступ Валерія Залужного у Королівському Коледжі Лондона 25 березня 2026 року став знаковим з огляду на важливу (можливо найбільш важливу) проблему сьогодення, що вимагає свого вирішення. Цією проблемою є проблема міжнародної безпеки, а в контексті окремих держав – проблема національної безпеки.
Висловлені думки про характеристику сучасної війни як війни технологій, до чого прагнуть авторитарні режими в умовах фактичної бездіяльності демократій, які продовжують зважати на електоральні чинники та суспільні запити щодо вирішення певних соціальних програм добробуту, є цілком слушними. Демократії зазнають нищівного безпекового удару, яким є електоральний вибір суспільства, на жаль далекого від розуміння потенційних і реальних загроз своєму існуванню.
Електоральна небезпека у змісті демократії стала визначальною сьогодні для більшості демократичних суспільств, зазначена проблема заслуговує на детальний аналіз. Проте очевидним є факт формування авторитарними режимами електоральної поведінки у конкурентних суспільствах як зброї для інституційного руйнування таких суспільств.
Найбільш небезпечними виявилися програми підривної діяльності спецслужб рф у процесі гібридної війни, що триває упродовж останніх десятиліть. Такі руйнівні дії залишаються переважно без належного реагування у демократичних суспільствах, адже усвідомлення загроз їх існуванню піддається активному інформаційному натиску, у тому числі – постійно діючими всередині агентами. Застосування авторитарними режимами, окрім гібридних тактик, збройних сил, вчинення агресії здійснюється з використанням будь-якого приводу, що по суті лише підтверджує міжнародну протиправність таких дій агресора.
Власне, це – далеко не новий винахід сучасних політиків росії, це – інструмент, який використовувався у протистоянні держав, однак не мав таких чітких та зрозумілих для здобуття переваг ознак і проявів, як у нинішній російській зовнішньополітичній гібридній та безпосередньо воєнній активності.
Дискусія щодо ефективних засобів забезпечення національної безпеки та умов досягнення міжнародної безпеки втрачає зміст – зрозумілою стає пріоритетність таких системних заходів, застосування яких дозволяє протистояти зовнішньому впливу, зберегти власну національну ідентичність і незалежність від гібридних атак, що мають різні форми, де найбільш небезпечними стають електоральні спецоперації щодо підтримки певних претендентів на владу під час виборчого процесу, щодо впливу на формування внутрішньої політики, заснованої на ігноруванні проблеми розвитку власного сектору безпеки і оборони.
Ідея загального соціального процвітання, високих соціальних стандартів, що є такою необхідною для цивілізаційного розвитку, стає домінуючою у демократичних суспільствах і зазнає активного інформаційного супроводу, стає метою пропагандистської діяльності. Соціальні комунікації у демократичних суспільствах зазнають під тиском внутрішнього суспільного інтересу до власного добробуту і процвітання очевидної деформації – держава втрачає контроль над вирішенням завдань щодо посилення безпекового сектору та в результаті стає заручником виявленої слабкості перед противником, яким є держава або ж коаліція держав авторитарного режиму. Європа вже зіткнулася з цією проблемою, яка вочевидь набула найбільшої гостроти в Україні станом на 2022 рік і продовжує існувати в сучасних умовах.
Правовий вимір безпеки у демократичному суспільстві полягає насамперед у формуванні такої правової культури, де цінності національної безпеки визначатимуть ціннісні орієнтири кожного, хто дбає не лише про сьогодення, але й про майбутнє. Йдеться про стратегічну правову культуру, в основі якої право, що підтримує та упроваджує національну безпеку, виконуючи універсальну місію щодо забезпечення прав людини, у тому числі – право на гідне життя і добробут.
Такий підхід до вирішення цієї важливої проблеми дозволяє суспільству визначати та обирати під час електоральних змагань тих політичних лідерів, які спроможні вирішувати завдання щодо забезпечення безпеки на основі компетентності, досвіду, відданості своїй Вітчизні, на основі рефлексії права національної безпеки, де право стає запорукою державності, суверенітету, процвітання, упроваджуючи силу, яка виходить від розвинутого, оснащеного сучасними технологіями сектору безпеки і оборони. Зрештою, саме такий підхід визначає та визначатиме успіх під час сучасної високотехнологічної війни, в якій використовується противником потужний арсенал технологій, а також гібридних засобів для досягнення своєї мети.
Зауважимо, що вказана проблема не має простого рішення. Адже рішення щодо забезпечення національної безпеки в умовах демократичного суспільства визначається політичною зрілістю більшості суспільства та обраних ним лідерів, які мають представляти демократичне суспільство у важкому протистоянні з авторитарними режимами, виконуючи складну функцію публічного управління сектором безпеки і оборони, ефективно упроваджуючи високі технології для перемоги над агресором.
