Скеля безкарності: чому створення органів військової юстиції є нагальним питанням національної безпеки

Скеля-вихід на поверхню корінних гірських порід (кам'яна брила або гора зі стрімкими схилами та гострими виступами)- Вікіпедія

Військовий правопорядок і військова дисципліна були та залишаються фундаментом відносин між військовослужбовцями. Серед загальних обов’язків командира Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що командир зобов’язаний проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об’єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові). Водночас командир бригади (полку) зобов’язаний керувати правовим вихованням військовослужбовців бригади, у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення негайно повідомляти про його вчинення органу досудового розслідування; знати справжній стан військової дисципліни в бригаді, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, негайно доповідати старшому командирові (начальникові) про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією та військові адміністративні правопорушення в бригаді і повідомляти про них відповідного прокурора (у разі належності бригади до Збройних Сил України повідомляти також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку), особисто з’ясовувати причини катастрофи та інших випадків, пов’язаних із загибеллю людей чи з іншими тяжкими наслідками.

Органи досудового розслідування, відповідний прокурор після отримання повідомлення командира про вчинення кримінального правопорушення мають діяти відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, яким визначено завдання кримінального провадження - захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Для того щоб продемонструвати яким є стан військового правопорядку та військової дисципліни у силах оборони України не станемо звертатися до відомих сьогодні усім прикладів поширених, системних правопорушень, які вчинені військовослужбовцями, командним складом окремих військових частин. Скеля військових правопорушень все більше виходить на поверхню та охоплює значну частину здорового організму сил оборони України. Державна статистика про стан військової злочинності закрита не випадково, адже стан військової злочинності вражає та вимагає вжиття негайних заходів щодо приведення стану протидії правопорушенням серед військовослужбовців у відповідність до вимог закону. Не будемо звертатися до кількісної характеристики стану військового правопорядку, навіть, до аналітичних результатів.

В умовах військової служби, а ще більше – в умовах збройного конфлікту, який на сьогодні має характер високотехнологічної війни на виснаження, визначені кримінальним процесуальним законом завдання стають настільки важливими, що потребують системного вирішення спеціалізованими органами правопорядку, прокуратури та суду. Система військової юстиції за рахунок фаховості, виключної спеціалізації, заснованій на знанні, розумінні, прогнозуванні та реальному впливі на процеси забезпечення військового правопорядку, охорони, захисту прав військовослужбовців, ефективного судового розгляду має спроможність суттєво зменшити, а за певних умов – звести до мінімуму негативний вплив військової злочинності на стан боєздатності сил оборони.

Яким є ефект діяльності правоохоронних органів, правосуддя щодо протидії військовим кримінальним правопорушенням, захисту прав військовослужбовців відомо і без статистичних відомостей. Однак звернемо увагу на окремі якісні показники – рівень реагування на військові кримінальні правопорушення у спосіб повідомлення про підозру становить близько 6% , загальний показник у державі – близько 20 %. До суду спрямовано обвинувальних актів про вчинені військові кримінальні правопорушення та клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності – близько 4,5 % , загальний показник у державі – близько 16 %. Співставлення із визначеними законом завданнями кримінальних проваджень зазначених показників дає можливість зрозуміти просту істину – реальна протидія військовим кримінальним правопорушенням стає загрозою для національної безпеки, а відомі приклади подій, стан ухилення від військової служби підтверджує достовірність такого висновку.

Військова деонтологія, за висновками науковців, вимагає спеціалізації, вимагає знання реального стану відносин серед військовослужбовців, реального стану військової дисципліни, особливо в умовах воєнних, бойових дій, вимагає знання поведінкових особливостей військовослужбовців, реагування на умови військової служби та на виконання військових наказів. Військова деонтологія вимагає діяльності військового правоохоронного органу, який має виконувати завдання щодо превенції протиправної поведінки військовослужбовців, адже статутні вимоги щодо цього командирами і начальниками виконуються далеко не так, як того вимагає закон. І причина тут не лише у бездіяльності командирів і начальників, випадки яких не мають системного характеру, а насамперед у тому, що командири зорієнтовані на виконання основного завдання сил оборони – відсіч збройної агресії, успішне виконання бойових завдань. Ось тут і виявляється нерозривний зв’язок системи військової юстиції з призначенням сил оборони – забезпечення у визначений законом спосіб діяльності досягнення стану воєнної безпеки, а значить – національної безпеки.

Залишається ще одна, але надважлива обставина – система військової юстиції діє на упередження випадків застосування воєнної сили проти суспільства, проти громадян у їхньому цивільному статусі, проти звичайних відносин, які можуть мати конфліктний характер, але не потребують застосування воєнної сили. І тут також вирішується питання, яке стосується національної безпеки – безпеки життєдіяльності людей, існування демократичного суспільства.

Тему можна продовжувати, але її продовження ми відчуваємо в умовах воєнного стану, на жаль, щоденно. Відтак система військової юстиції України – це питання не на рік, не на перспективу.
Це – питання національної безпеки сьогодні, завтра та у подальшій історії української державності.