Сфера застосування Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
Частина I Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (КМКПТ) присвячена питанню, яке передує всі інші питання, що регулюються КМКПТ, про можливість застосування Конвенції, а також таких загальних питань, як тлумачення і вимоги формального характеру. Вона поділяється на два розділи: глава I («Сфера застосування»), що включає статті 1-6 КМКПТ; глава ІІ («Загальні положення»), що включає статті 7-13.
У розділі 1 частини I КМКПТ містяться положення, що визначають сферу застосування Конвенції. У статтях 1-3 вказуються угоди, до яких застосовуються і до яких не застосовуються норми КМКПТ. Статті 4 і 5 присвячені питанням, які регулюються і які не регулюються Конвенцією. У статті 6 викладено загальний принцип автономності сторін, який може впливати як на правочини, так і на коло регульованих КМКПТ проблем.
Ряд положень глави 1 пов'язані з прикінцевими положеннями Конвенції, що містяться в частині IV КМКПТ, куди входять статті 89-101. Наприклад, на застосування статті 1 - головного положення, що регламентує сферу застосування Конвенції, - можуть впливати, зокрема, стаття 92 (заяви про те, що та чи інша держава не зобов'язана положеннями частини І чи частини III Конвенції), стаття 93 (положення щодо федеративної держави), стаття 94 (заяви держав, які застосовують уніфіковані правові норми щодо купівлі-продажу товарів, про незастосовність Конвенції до угод купівлі-продажу товарів між сторонами, що знаходяться в цих державах), стаття 95 (заяви про те, що та чи інша держава не зобов'язана положеннями підпункту b) пункту 1 статті 1 Конвенції), стаття 99 (час вступу Конвенції в силу), і стаття 100 (тимчасові норми, що стосуються застосування Конвенції). Аналогічним чином, як стаття 11 (скасовує вимогу щодо письмової форми та інші вимоги щодо форми), так і стаття 12 (якої встановлюється виключення з застосовності статті 11 та інших норм Конвенції, спрямованих на обмеження формальних вимог) повинні застосовуватися у світлі положень статті 96 (заяви про непридатність норм Конвенції, спрямованих на обмеження формальних вимог, в разі знаходження однієї зі сторін на території держави, яка зробила таку заяву).
