Міжнародно-правове регулювання електронної торгівлі
Міжнародна торгівля стала основою економічного розвитку після Другої світової війни. Форми міжнародної торгівлі змінювалися з розвитком науково-технічного прогресу та вимогами сьогодення, що у значній мірі обумовлено розвитком комп’ютерних технологій та глобальною розповсюдженістю мережі Інтернет. Електронна торгівля стала повсякденним явищем, яке вимагає міжнародно-правового регулювання. Дане питання винесено на порядок денний ЮНСІТРАЛ та знайшло певне правове вирішення.
До джерел, які регламентують електронну торгівлю, належать: Конвенція Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах (Нью-Йорк, 2005 р.), Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні підписи (2001 р.), Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю (1996 р.), Рекомендації для урядів і міжнародних організацій щодо правового значення записів на ЕОМ (1985 р.), Сприяння зміцненню довіри до електронної торгівлі: правові питання міжнародного використання електронних методів посвідчення дійсності та підписання (2007 р.).
Конвенція Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах була прийнята 23 листопада 2005 р. та вступила в силу 1 березня 2013 р. Метою Конвенції є сприяння використанню електронних повідомлень у міжнародній торгівлі шляхом забезпечення того, щоб контракти, укладені з використанням електронних засобів, і повідомлення, обмін якими здійснюється з використанням електронних засобів, були дійсними і підлягали виконанню у тій же мірі, як і їх традиційні паперові еквіваленти.
Актуальність Конвенції полягає у тому, що ряд формальних вимог, які містяться та набули широкого визнання у договорах у сфері міжнародного торгового права, таких як Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень («Нью-йоркська конвенція») і Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, можуть стати перешкодою для широкого використання електронних повідомлень. Конвенція про електронні повідомлення є міжнародним договором, в результаті дії якого створюються можливості для усунення цих формальних перешкод шляхом встановлення еквівалентності між електронною і письмовою формами повідомлень. Таким чином, Конвенція спрямована на підвищення ступеня уніфікації норм, що стосуються електронної торгівлі, і заохочення однаковості при включенні типових законодавчих положень ЮНСІТРАЛ, що стосуються електронної торгівлі, у внутрішнє право, а також на оновлення і доповнення окремих типових законодавчих положень у світлі новітньої практики.
Конвенція про електронні повідомлення розроблялася у розвиток більш ранніх документів, підготовлених Комісією, і, зокрема, Типового закону ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю і Типового закону ЮНСІТРАЛ про електронні підписи. Ці документи широко визнані в якості стандартних законодавчих текстів, в яких викладаються три основні принципи законодавства в галузі електронної торгівлі, закріплені також і в Конвенції, а саме: принципи недискримінації, технологічної нейтральності та функціональної еквівалентності.
Конвенція застосовується до всіх електронних повідомлень, що є предметом обміну між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться у різних державах, якщо комерційне підприємство хоча б однієї сторони знаходиться в Договірній Державі (ст. 1). Вона також може застосовуватися в силу вибору сторін. Зі сфери застосування Конвенції виключаються договори, укладені в особистих, сімейних або домашніх цілях, наприклад договори, які стосуються сфер сімейного та спадкового права, а також деякі фінансові операції, оборотні інструменти та документи по правовому титулу (ст. 2).
У Конвенції викладаються критерії для встановлення функціональної еквівалентності між електронними повідомленнями та паперовими документами, а також між електронними методами підтвердження автентичності та власноручними підписами (ст. 9). Аналогічним чином, у Конвенції визначається час і місце відправлення та отримання електронних повідомлень; при цьому традиційні правила щодо цих правових понять пристосовуються до електронного контексту, а положення Типового закону про електронну торгівлю частково оновлюються (ст. 10).
Крім того, у Конвенції встановлюється загальний принцип, згідно з яким повідомлення не можуть бути позбавлені юридичної сили на тій лише підставі, що вони були складені в електронній формі (ст. 8). Зокрема, з огляду на поширення автоматизованих систем повідомлень, Конвенція передбачає визнання позовної сили договорів, укладених за допомогою таких систем, у тому числі у випадках, коли ніяка фізична особа не здійснювала перегляд виконаних ними окремих операцій (ст. 12). У Конвенції також уточнюється, що пропозиція укласти договір, зроблена за допомогою використання електронних засобів і не адресована конкретним сторонам, слід вважати запрошенням представляти оферти, а не офертою, акцепт який пов’язує сторону, що його зробила згідно з відповідним положенням Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (ст. 11). Крім того, Конвенція встановлює засоби правового захисту в разі помилок, допущених фізичними особами при введенні інформації в автоматизовані системи повідомлень (ст. 14).
Конвенція дозволяє сторонам виключити її застосування або змінити дію її положень у межах, що допускаються іншими застосовними законодавчими положеннями (ст. 3).
Чи застосовується Конвенція при вирішенні спору між сторонами буде вирішувати суд, діє lex fori. Таким чином, якщо норми приватного міжнародного права цієї держави вимагають для вирішення відповідного спору застосування матеріального права однієї з Договірних держав, Конвенція буде застосована в якості закону цієї договірної держави незалежно від місцезнаходження суду. Конвенція також застосовується, якщо сторони договору належним чином обрали її положення в якості права, що застосовується до цього договору.
Крім того, держави можуть розглянути питання про прийняття положень Конвенції на національному рівні. Такі рішення сприяли б досягненню однаковості, економії на використанні судових і законодавчих ресурсів, а також подальшого підвищення рівня визначеності при укладенні торгових угод, особливо в світлі поширення мобільних пристроїв для здійснення електронних транзакцій. Такий напрям дій особливо рекомендується для тих правових систем, які ще не прийняли ніяких законодавчих норм про електронну торгівлю.
Приєднання до Конвенції не тягне за собою жодних фінансових наслідків, а її застосування на національному рівні не вимагає створення будь-якого спеціального органу. Прийняття цього договору не пов'язано з будь-якими вимогами про обов'язкову звітність.
Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні підписи (2001 р.) був прийнятий 5 липня 2001 р. Метою Типового закону про електронний підпис (ТЗЕП) є уможливлення і полегшення використання електронних підписів шляхом встановлення критеріїв технічної надійності, що визначають еквівалентність електронних і власноручних підписів. Таким чином, ТЗЕП може допомогти державам у створенні сучасної, узгодженої та виваженої законодавчої бази для ефективного вирішення питання про правовий режим електронних підписів і додання визначеності їх статусу.
Все більш широке використання електронних методів посвідчення дійсності в якості альтернативи власноручним підписам і іншим традиційним процедурам підтвердження автентичності викликало необхідність прийняття конкретних правових рамок з метою зменшення невизначеності щодо правових наслідків, які можуть виникнути в результаті використання електронних засобів. ТЗЕП направлено на розвиток фундаментального принципу щодо виконання функції підпису в електронному середовищі, що лежить в основі статті 7 Типового закону ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю, та використовується технологічно нейтральний підхід, який дозволяє уникнути такого становища, при якому перевага віддається використанню якихось конкретних технологій або процесів. На практиці це означає, що законодавством, в основі якого лежить даний Типовий закон, можуть визнаватися як цифрові підписи на основі криптографії (наприклад, інфраструктури публічних ключів - ІПК), так і електронні підписи з використанням інших технологій.
В основу ТЗЕП покладені фундаментальні принципи, загальні для всіх текстів ЮНСІТРАЛ, що стосуються електронної торгівлі, а саме принципи недискримінації, технологічної нейтральності та функціональної еквівалентності. У ТЗЕП встановлюються критерії технічної надійності, що визначають еквівалентність електронних і власноручних підписів, а також базові правила поведінки, які можуть служити в якості керівних принципів для оцінки обов’язків і відповідальності у відносинах між сторонами. ТЗЕП містяться положення, що сприяють визнанню іноземних сертифікатів і електронних підписів на основі принципу еквівалентності по суті, відповідно до якого місце походження іноземного підпису не береться до уваги.
Типовий закон супроводжується Керівництвом з приймання, у якому міститься довідкова інформація і пояснення, покликані допомогти державам у підготовці необхідних законодавчих положень.
Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю (1996 р.) був прийнятий 12 червня 1996 р. (додаткова стаття 5 біс прийнята у 1998 р.). Типовий закон про електронну торгівлю (ТЗЕТ) має на меті уможливити і полегшити ведення торгівлі з використанням електронних засобів шляхом надання в розпорядження національних законодавців зводу визнаних на міжнародному рівні норм, спрямованих на усунення правових перешкод для електронної торгівлі і підвищення її юридичної передбачуваності. Зокрема, він призначений для подолання перешкод, що виникають у зв’язку з положеннями закону, які не можуть бути змінені на підставі договору, шляхом встановлення рівного режиму для паперової та електронної інформації. Такий рівний режим має найважливіше значення стосовно створення можливостей для використання безпаперових засобів передачі повідомлень, що сприяє підвищенню ефективності міжнародної торгівлі.
ТЗЕТ став першим законодавчим текстом, у якому були прийняті основні принципи недискримінації, технологічної нейтральності та функціональної еквівалентності, які зазвичай розглядаються у якості основних елементів сучасного права електронної торгівлі. Принцип недискримінації гарантує, що документ не буде позбавлений юридичної сили, дійсності або позовної сили на тій лише підставі, що він складений в електронній формі. Принцип технологічної нейтральності передбачає прийняття положень, які є нейтральними щодо використовуваної технології. З урахуванням швидких темпів технологічного прогресу нейтральні норми спрямовані на те, щоб дозволити використання будь-яких майбутніх розробок без прийняття додаткових заходів законодавчого порядку. Принцип функціональної еквівалентності встановлює критерії, за якими електронні повідомлення можуть розглядатися як еквівалент повідомлень у паперовій формі. Зокрема, він передбачає конкретні вимоги, які повинні задовольняти електронні повідомлення, щоб виконувати ті ж цілі і функції, на досягнення яких спрямована низка понять, які використовуються у традиційній сфері обігу паперових документів: «письмова форма», «оригінал», «підпис» та ін.
Крім розробки правових понять недискримінації, технологічної нейтральності та функціональної еквівалентності в ТЗЕТ встановлюються норми щодо складання і дійсності контрактів, що укладаються за допомогою електронних засобів, атрибуції повідомлень даних, підтвердження отримання і визначення часу і місця відправлення і отримання повідомлень даних.
Слід зазначити, що ряд положень ТЗЕТ був змінений відповідно до Конвенції про використання електронних повідомлень у світлі сучасної практики електронної торгівлі. Крім того, частина II ТЗЕТ, що стосується електронної торгівлі в області перевезення вантажів, була доповнена положеннями інших законодавчих текстів, у тому числі Роттердамськими правилами.
У 1985 році ЮНСІТРАЛ прийняла Рекомендацію на адресу урядів і міжнародних організацій, які розробляють пов’язані з торгівлею правові тексти, пропонуючи переглянути правила, які стосуються автоматичної обробки даних, з тим щоб усунути невиправдані бар’єри застосування автоматичної обробки даних у сфері міжнародної торгівлі. Отже, міжнародно-правове регулювання електронної торгівлі забезпечує якісне застосування норм міжнародного права у відносинах купівлі-продажу товарів між суб’єктами міжнародного приватного права і сприяє вирішенню важливих питань, які виникають перед національними виробниками та споживачами.
