Про стійкість як обов'язкову ознаку організованої групи - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №336/93/18 сформулював правовий висновок щодо стійкості як обов'язкової ознаки організованої групи.

ККС ВС відхилив касаційну скаргу у цій справі, залишив у силі рішення апеляційного суду та вказав, що у касаційній скарзі прокурор оспорює висновки суду про виключення з пред`явленого засудженим обвинувачення посилання на вчинення злочинів ускладі організованої групи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

При цьому стійкість такої групи полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їхдезорганізувати.

На здатність об`єднання протидіяти дезорганізуючим факторам указують стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення тощо.

Проте, як правильно зазначено у судових рішеннях і вбачається з матеріалів провадження, в цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено стійкості групи, відсутні дані, що один засуджений був обізнаний з усіма намірами іншого засудженого та особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

Натомість відповідно до наявних доказів засуджений тривалий час займався наданням послуг з перевезення, мав різних клієнтів, у тому числі іншого засудженого, на замовлення якого виконував функцію перевезення сировини та готової алкогольної продукції у гаражі, де вона виготовлялася та зберігалася, однак не транспортував її конкретним покупцям та не був обізнаний про них. Розмір оплати за свою роботу визначав самостійно погодинно або в залежності від кілометражу.

Також суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між співучасниками не існувало такої згуртованості та узгодженості їхніх дій, яка б свідчила про тісне поєднання їх зусиль, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися зацим посиланням.