Щодо ефективного способу захисту права відчужувача за договором довічного утримання - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №466/4585/23 сформулював правову позицію щодо неефективності вимоги про повернення майна при розірванні договору довічного утримання.

КЦС ВС змінив рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та вказав, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов.

Саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України має надати суду докази відсутності тих обставин, на які посилається позивач.

Із матеріалів справи вбачається, що між відчужувачем набувачем укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом.

Відповідно до договору довічного утримання відчужувач (позивачка) передала набувачу у власність квартиру, взамін чого останній зобов`язався забезпечувати відчужувачу довічне утримання та догляд.

Cуди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним умов договору довічного утримання.

Приймаючи до уваги, що обставини, на які посилається позивачка відносно неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо довічного її утримання (догляду), не спростовані, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору довічного утримання.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку в частині задоволення позовних вимог про повернення квартири позивачці, оскільки відповідно до вимог частини першої статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передано.

З повним текстом постанови КЦС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.