ВС вказав, чи завжди державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти

Товариство звернулося до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця. Скаржник, який є стягувачем у виконавчому провадженні, зазначав, що ним подано заяву про передачу на реалізацію квартири, яка перебуває в іпотеці, проте приватний виконавець повідомив листом стягувача про те, що він позбавлений права передавати на реалізацію вказану квартиру, оскільки у ній зареєстрована неповнолітня дитина.

Скаржник не погодився з бездіяльністю приватного виконавця та вказував на те, що дитина в даному випадку не має зареєстрованого права власності та користування на зазначену квартиру, оскільки була зареєстрована після та всупереч умовам укладеного договору іпотеки.

Товариство вважало бездіяльність державного виконавця щодо не передання предмета іпотеки на реалізацію протиправною та просило суд зобов`язати приватного виконавця здійснити усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири без отримання попередньої згоди органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції скаргу задовольнив. Суд зазначив, що спірна квартира передана в іпотеку ще до реєстрації у ній неповнолітньої дитини, тому на час укладення договору іпотеки дитина не мала права власності чи права користування квартирою, що унеможливлює порушення її прав, її перереєстрація до спірної іпотечної квартири відбулася без погодження з іпотекодержателем чим штучно створюються перешкоди у реалізації квартири як предмета іпотеки.

Суд апеляційної інстанції дійшов інших висновків та ухвалу суду першої інстанції скасував. Апеляційний суд зазначив, що в даному випадку приватний виконавець позбавлений можливості передати на примусову реалізацію спірну квартиру. При цьому, рішення суду може бути виконане за рахунок іншого майна боржника.

Касаційний цивільний суд ВС погодився з висновками суду першої інстанції, ухвалу якого залишив в силі.

Суд касаційної інстанції зазначив, що боржник, зареєструвавши у спірній квартирі неповнолітню дитину, діяв всупереч умов укладеного ним договору іпотеки, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. Реєстрація у квартирі малолітньої дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки, а також після набрання законної сили рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості. Тому боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечній квартирі неповнолітню дитину.

При цьому колегія суддів врахувала, що у власності боржника наявне інше нерухоме майно, де може проживати його неповнолітня дочка.

Тому ВС зазначив, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що приватним виконавцем було безпідставно відмовлено стягувачу у передачі предмета іпотеки для реалізації, з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили (постанова від 16.02.2022 у справі № 756/13382/13).