Міжнародний кримінальний суд: «Ситуація в Україні» - наступний крок
До закінчення своїх повноважень прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда заявила про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні: «...в результаті ретельного та незалежного процесу розгляду ситуація в Україні визнана такою, що відповідає критеріям Статуту для відкриття розслідування».
Це очікуваний і закономірний результат першої стадії – попереднього вивчення ситуації в Україні Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду відповідно до ст. 12 Римського Статуту. Перехід до другої стадії – порушення розслідування – засновано на п. 3, 4 ст. 15 Римського Статуту, де визнано: «…якщо Прокурор робить висновок про наявність достатніх підстав для порушення розслідування, він або вона звертається до Палати попереднього провадження з проханням дати санкцію на проведення розслідування, долучаючи до прохання будь-які зібрані матеріалами, що обґрунтовують це прохання. Потерпілі можуть робити подання Палаті попереднього провадження відповідно до Правил процедури та доведення». Якщо Палата попереднього провадження після вивчення цього прохання і матеріалів, які його обґрунтовують, вважатиме, що є достатні підстави для порушення розслідування і що ця справа, судячи з усього, підпадає під юрисдикцію Суду, вона дає санкцію на порушення розслідування без шкоди подальшим визначенням Суду щодо юрисдикції та прийнятності справи до провадження (п. 4 ст. 15 Римського Статуту).
Тобто, далі Судова палата Офісу Прокурора МКС має ухвалити рішення про відкриття повноцінного розслідування щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності в умовах збройного конфлікту в Україні, які підпадають під юрисдикцію Суду. Як зазначено у заяві прокурора Міжнародного кримінального суду : «Наступним кроком в цьому процесі має бути звернення до суддів Палати попереднього провадження Суду за дозволом на розслідування... Тим часом моя Канцелярія буде робити все необхідне, щоб забезпечити цілісність майбутніх розслідувань щодо ситуації в Україні».
Цілком очікуваний результат першої стадії провадження об'єктивно обумовлений тяжкістю і характером скоєних злочинів у зв'язку зі збройним конфліктом в Україні, що обґрунтовано кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності, а також неможливістю України забезпечити притягнення винних у цих злочинах у зв'язку з їх перебуванням за межами юрисдикції України. Як зазначила Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда: «Зокрема i без шкоди будь-яким іншим злочинам, що можуть бути встановлені протягом розслідування, моя Канцелярія дійшла висновку, що на цей час існують розумні підстави вважати, що широкий діапазон діянь, скоєних в контексті ситуації в Україні, становить воєнні злочини та злочини проти людяності в межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Ці висновки, які будуть розглянуті більш детально у нашій щорічній Доповіді щодо результатів проведення попереднього розслідування, включають три великі групи віктимізації: (i) злочини, скоєні в контексті військових дій; (ii) злочини, скоєні під час затримань; та (iii) злочини, скоєні в Криму. Крім того, моя Канцелярія дійшла висновку, що ці злочини, вчинені різними сторонами конфлікту, також були достатньо серйозними, як з кількісної, так i з якісної точки зору, щоб вимагати розслідування моєю Канцелярією».
Перша стадія–стадія попереднього розслідування Офісом Прокурора Міжнародного кримінального суду, трудомістка і значуща як за обсягом опрацьованої, проаналізованої та оціненої інформації, так і за кваліфікацією конфлікту на території України і кваліфікацією вчинених у його процесі міжнародних злочинів, знайшла відображення у звітах, яких наразі опубліковано шість: «Звіти щодо дій з попереднього вивчення ситуації в Україні» за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки («Звіти»), та в недавно оприлюдненому звіті за 2020 рік.
Ці Звіти – масштабна й ретельна робота не лише Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. За ними шість років наполегливої роботи правоохоронних органів України, правозахисних неурядових організацій, державних органів, експертів зі збору, документування фактів позасудових страт на окупованих територіях, катування, застосування сексуального насильства в незаконних місцях несвободи, примусового переміщення населення, примусового призову служити в армії агресора, насильницьких зникнень та інших найтяжчих злочинів, що вчиняються в умовах збройного конфлікту на території України. Прокурор МКС підкреслила: «Впродовж всього попереднього розслідування співробітники моєї Канцелярії мали можливість плідно співпрацювати з представниками української влади у таких питаннях, як надання детальної інформації щодо розслідувань та судових проваджень на національному рівні, які були розпочаті національними органами влади щодо ймовірних злочинів, вчинених всіма сторонами конфлікту, та якi належать до юрисдикції МКС».
У заяві Прокурора Міжнародного кримінального суду знайшли відображення питання, пов'язані з прийнятністю, зокрема, положення п. 1 ст. 17 Римського Статуту, коли держава не бажає або не здатна проводити розслідування чи порушити кримінальне переслідування належним чином: «Проаналізувавши доступну нам інформацію, мій Офіс зробив висновок, що незважаючи на наявну інформацію про національні судовi провадження, потенцiйнi справи, якi можуть з'явитися на пiдставi розслiдування, були б допустимими у Судi. Це пояснюється або тим, що уповноваженi органи в Українi та/або в Росiйськiй Федерацiї не проводять активнi дiї щодо категорій осiб та діянь, якi були iдентифiкованi моєю Канцелярiєю, або тим, що нацiональна судова система не є “доступною” на території пiд контролем протилежної сторони, що дiйсно унеможливлює затримання обвинуваченого, або отримання необхiдних доказiв та свiдчень, або взагалi проведення проваджень представниками компетентних органiв». Водночас Прокурор МСК підкреслила: «Рухаючись в напрямку наступної стадії стосовно ситуації в Україні, я повною мiрою розраховую на пiдтримку влади України, а також однаково закликаю до спiвпрацi всi сторони конфлiкту».
Нагадаємо, що юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється на Україну відповідно до Заяви Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків і масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року, а також Заяви Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації й керівниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків і масового вбивства українських громадян, з урахуванням положень Римського статуту та практики Суду.
Фактично, юрисдикція Міжнародного кримінального суду, відповідно до заяв України та Римського статуту, поширюється: 1) на всю територію України у міжнародно визнаних кордонах (включаючи окуповані території Криму та Сходу України); 2) на будь-які воєнні злочини і злочини проти людяності, скоєні на території України; 3) на період з 21 листопада 2013 р. без обмеження терміну; 3) на усіх осіб, що скоїли воєнні злочини та злочини проти людяності на території України, без поділу їх щодо належності до тієї чи іншої сторони конфлікту.
Попередній аналіз ситуації в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі був наданий Офісом Прокурора Міжнародного кримінального суду у Звітах. У всіх Звітах було однозначно визнано, що в АР Крим і місті Севастополі найпізніше з 26 лютого 2014 року відбувається міжнародний збройний конфлікт між Україною та Росією, який триває донині, оскільки окупація, яка не зустріла збройного супротиву, також є міжнародним збройним конфліктом.
Попередній аналіз ситуації на Сході України (під Сходом України маються на увазі окремі райони Донецької та Луганської областей) був наданий Офісом Прокурора Міжнародного кримінального суду у Звітах. У Звітах визнано, що станом на 30 квітня 2014 року ситуація досягла рівня збройного конфлікту. Враховуючи рівень організованості так званих «ДНР» і «ЛНР», який досяг рівня неурядових збройних угруповань, цей збройний конфлікт є неміжнародним збройним конфліктом. Крім того, бойові дії між військовими Російської Федерації та збройними силами України дають підстави говорити про наявність паралельного міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною на Донбасі з 14 липня 2014 року. Отже, ситуація на Сході України кваліфікується як паралельне існування міжнародного збройного конфлікту та неміжнародного збройного конфлікту. За умови, якщо буде доведено здійснення загального контролю Росією над так званими «ДНР» і «ЛНР», неміжнародний збройний конфлікт між останніми та Україною буде перекваліфіковано на міжнародний. Остаточного висновку щодо цього питання Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду поки що не надав.
Загалом кваліфікувати збройний конфлікт на території України, відповідно до Звітів Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду, можна наступним чином: 1) в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі найпізніше з 26 лютого 2014 року відбувається міжнародний збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією; 2) на Сході України з 30 квітня 2014 року триває неміжнародний збройний конфлікт між Україною та неурядовими озброєними угрупованнями (так звані «ДНР» і «ЛНР»); 3) також на Сході України найпізніше з 14 липня 2014 року відбувається міжнародний збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією; 4) за умови, якщо буде доведено здійснення загального контролю Російської Федерації над неурядовими озброєними угрупованнями, можна буде говорити про наявність на Сході України єдиного міжнародного збройного конфлікту.
Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду зазначає у Звітах за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, що наявна інформація дозволяє припустити: в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі вчинялися та вчиняються наступні злочини, які можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності та воєнні злочини: умисні вбивства, зникнення осіб, нелюдське та таке, що принижує гідність поводження, тортури, переслідування, злочини, спрямовані проти етнічної групи (кримських татар), примус населення окупованих територій до військової служби в збройних силах Російської Федерації, незаконні затримання, незаконне позбавлення волі, порушення права на справедливе судочинство, захоплення майна, примусове виселення частини населення АРК та міста Севастополя і заселення окупованих територій Російською Федерацією.
Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду визнає у Звітах, що наявна інформація дозволяє припустити: на Сході України вчинялися та вчиняються наступні злочини, які можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини: умисні вбивства (включаючи осіб hors de combat (не комбатантів), а також пасажирів рейсу MH17), знищення цивільних об’єктів (включаючи школи), незаконне затримання осіб, зникнення осіб, тортури, нелюдське та таке, що принижує гідність поводження, статеві злочини (включаючи зґвалтування), незаконне позбавлення волі, винесення вироків та їх виконання без належного судового процесу, призов до лав військових формувань так званих «ДНР» і «ЛНР» неповнолітніх осіб віком до 15 років, а також віроломне вбивство та поранення військовослужбовців Збройних Сил України під Іловайськом у серпні 2014 року переодягненими у військову форму Збройних Сил України військовими Російської Федерації та членами так званих «ДНР» і «ЛНР».
Не применшуючи значення рішення про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні та його важливого значення для забезпечення невідворотності покарання й притягнення винних до відповідальності за воєнні злочини і злочини проти людяності, скоєні під час збройного конфлікту на території України, ми усвідомлюємо, що це лише один із перших кроків на довгому шляху невідворотності правосуддя за скоєні в Україні злочини. Процедури в Міжнародному кримінальному суді тривають значний час – самé попереднє вивчення справи «Ситуація в Україні» тривало практично шість років, тому розраховувати на швидкий результат не варто. Це є звичайна практика міжнародного правосуддя, і зокрема МКС.
Однак сам по собі перехід до чергової стадії свідчить про наявність чіткої кваліфікації конфлікту в якості збройного конфлікту, ідентифікації сторін конфлікту і його причин, викликаних збройною агресією РФ проти України, окупацією РФ території України, на підставі значного обсягу доказів, що є важливим аргументом, який отримав відображення в розслідуванні міжнародного судового органу для захисту національних інтересів України на міжнародному рівні та є орієнтиром для міжнародної спільноти щодо визнання міжнародної протиправності поведінки РФ.
Другим наслідком цього рішення, як і всього процесу в МКС загалом, є підтвердження підтримки світовою спільнотою невідворотності правосуддя за скоєні в Україні злочини. Неприпустимість, міжнародна протиправність скоєних на території України воєнних злочинів і злочинів проти людяності перебувають в зоні уваги світової спільноті в цілому, і Заява Прокурора МКС – важлива перемога в юридичній війні з РФ. Як підкреслила Фату Бенсуда, «Я також розраховую на загальну підтримку Асамблеї держав-учасниць, яка так необхідна сьогодні Суду».
По-третє, рішення про перехід до наступної стадії у справі «Ситуація в Україні» є свідченням чіткої та безперечної кваліфікації тяжких злочинів, скоєних під час збройного конфлікту в Україні, в якості воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Сама така кваліфікація з персоналізацією звинувачення є «клеймом» для обвинувачених і держави, що покриває таких осіб. Незважаючи на всі складності залучення осіб, винних у скоєнні цих злочинів, особливо вищих посадових осіб РФ, гарантією невідворотності покарання є участь у Римському Статуті понад 120 держав, на території яких рішення Суду є обов'язковим, і відсутність строків давності для воєнних злочинів і злочинів проти людяності.
Рішення Прокурора МКС Фату Бенсуда дійсно має важливе значення для України, не тільки в частині притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності, але й як найважливіший елемент у міжнародно-правовому механізмі захисту територіальної цілісності та незалежності України, що максимально використовується Україною, сумнівів у важливості якого для стримування російської агресії проти України не виникає. І тому є зрозумілою емоційна реакція представників державних органів України, безпосередньо причетних до захисту національних інтересів України на міжнародному рівні: див. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим про завершення Офісом Прокурора попереднього вивчення ситуації в Україні; Коментар МЗС України у зв’язку із завершенням Прокурором Міжнародного кримінального суду попереднього вивчення ситуації в Україн.
Як зауважив заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов: «Завершення попереднього вивчення ситуації є важливим кроком та гарантією правосуддя, в тому числі над вищим політичним та військовим керівництвом держави-окупанта».
Для України дуже важливо продовжити конструктивний діалог з МКС, який мав місце всі роки проведення попереднього розслідування, на відміну від позиції РФ, яка, відкликавши підпис за Римським Статутом, продемонструвала явне небажання забезпечити притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах, що були скоєні в процесі міжнародного збройного конфлікту, викликаного агресією РФ проти України.
Як зазначила Прокурор МКС: «Розглядаючи майбутні розслiдування як незалежну та неупереджену реалiзацiю нашого мандату, я також сподiваюсь на конструктивний та взаємовигідний дiалог з Урядом України i, маю надiю, з Урядом Росiйської Федерацiї, який допоможе нам зрозумiти, як найкращим чином забезпечити здiйснення правосуддя в межах спiльної системи взаємодоповнюючих дiй на нацiональному та мiжнародному рiвнях».
Безперечно, завершення попереднього вивчення ситуації є важливим кроком та гарантією правосуддя, у тому числі над вищим політичним і військовим керівництвом держави-окупанта.
Тимур Короткий,
завідувач кафедри міжнародного права
та порівняльного правознавства
Національного авіаційного університету
