Перемогти агресора - перемогти неправо

Упродовж усього періоду російської агресії з часу захоплення будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим і перших адміністративних будівель у Донецьку у 2014 році в інформаційному просторі України мало хто висловлював думки з приводу можливої перемоги над знахабнілим агресором. Навіть відчайдушні оптимісти – не з числа тих, хто опановує соціальні мережі за місцем мешкання або у комфортних офісах, а з числа досвідчених, компетентних фахівців, не могли прогнозувати переможних дій проти рашистської воєнної машини. Що й казати – у перші тижні повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому-березні 2022 року мало хто будував реальні плани перемоги. Це – цілком адекватна реакція на співвідношення сил. Той, хто не готувався протистояти ворогові, той не мав будь-яких підстав сподіватися на перемогу. Тут діє закономірність. Але чи порушена така закономірність у ході відсічі російській агресії сьогодні? Закономірність порушена ще на початку березня 2022 року – коли операція захоплення України зненацька виявилася провальною. Є чимало складових провалу бліцкригу російської навали на Україну. Було б невіглаством обговорювати причини вдалого спротиву України більш сильному противнику без застосування глибоких знань реальних умов протидії ворогу, без аналізу дій українського війська та усього українського суспільства щодо відсічі агресору. Однак існує одна складова українського спротиву, яка змушує будувати плани стосовно перемоги – право на боці України. Так, право у його широкому, істинному значенні – як відображення у нормативах та у поведінці соціальних акторів ідеї справедливості, рівенства, свободи. Чому саме зараз в умовах розгорнутої проти України неонацистською росією війни ми звертаємося до права, до його ідеї? Опонентам відразу даємо відповідь – подібна постановка питання не є виявом ідеалізму, це – сприйняття міжлюдських і міждержавних, загалом – соціальних комунікацій (відносин) через призму цінностей, які людство спромоглося у своєму цивілізаційному розвитку досягти. Цінності у соціальних комунікаціях мають всезагальне значення, а тому відображаються у загальнообов’язкових нормах на міжнародному та на національному рівнях. Якщо для людства цінності життя, безпеки людини, суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності організованих у держави суспільств мають значення, а такі цінності є основними і мають надзвичайне значення, то відповідь російській агресії має бути такою, яку демонструють українська армія та українській народ у відсічі цій агресії. Якщо зазначені цінності для певних учасників соціальних комунікацій, насамперед держав, значення не мають, то виникає питання щодо цивілізаційного розвитку таких держав, щодо розуміння права і його реалізації не лише у міжнародних відносинах, але й всередині таких держав. Можливо здолати військо, можливо загарбати території, але неможливо здолати цілий народ, який бачить своє майбутнє у незалежній, демократичній державі. Навіть подолане військо вільного народу відновлює свою силу, а загарбані території у боротьбі за суверенітет і незалежність звільняються від загарбників. Таким є правило – правило перемоги над неправом тих, хто цінує право, перемоги віри над зневірою, перемоги правопорядку, заснованого на справедливості та свободі, над свавіллям, заснованим на силі. Павло Богуцький