Військові суди у системі судоустрою України: чи існує проблема конституційності?
Визнання необхідності змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з метою утворення та організації діяльності військових судів є наразі очевидною обставиною.
Підтримав необхідність такого рішення та відповідних дій Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, про що свідчить його інтерв’ю Telegraf.
Однак достатньо дискусійним видається питання, на якому зупинився Голова Верховного Суду, щодо можливості утворення військових судів лише як одного з вищих спеціалізованих судів. Нагадаємо, що у статті 125 Конституції України йдеться про те, що «відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди».
Вбачається, що зміст зазначеної конституційної норми стосується можливості створення та діяльності вищих спеціалізованих судів, яким наразі є Вищий антикорупційний суд. Проте ця конституційна норма не є загальною щодо правового регулювання питань спеціалізації судів.
Адже стаття 125 Конституції України визначає положення, відповідно до якого «судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом».
Зміст принципів територіальності та спеціалізації судів розкривається у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», що власне й передбачено у статті 125 Конституції України.
Отже зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закону) стосовно утворення, організації діяльності військових судів, не як одного з вищих спеціалізованих судів, а як реалізація конституційних принципів судоустрою – територіальності та спеціалізації, жодним чином не порушують вимог Конституції України.
Конституція України у тій же статті 125 забороняє створення надзвичайних та особливих судів - «Створення надзвичайних та особливих судів не допускається».
Військові суди не є надзвичайними або ж особливими, оскільки віднесення Законом до підсудності таких судів справ, насамперед, стосовно військовослужбовців засновується на процесуальному законодавстві України та не передбачає жодних винятків у застосуванні законодавства. Правосуддя у таких справах здійснюється відповідно до загального, а не виняткового, надзвичайного або ж особливого законодавства.
Водночас, Конституцією України визначені вимоги стосовно суддів. У статті 127 Конституції України передбачено, що «На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді. Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності».
Отже додаткові або ж інші вимоги стосовно суддів військових судів, які визначатимуться Законом, повністю відповідають вказаним положенням Конституції України.
Як підсумок зазначимо, що відновлення військових судів в Україні не може утворювати проблему їх конституційності у системі судоустрою.
Реалізація конституційних принципів територіальності та спеціалізації судоустрою в Україні дозволяє вирішувати вказане важливе для забезпечення воєнної безпеки питання відповідно до Закону, зміни до якого матимуть належне конституційне обґрунтування.
Павло Богуцький
