Щодо мобінгу та законності звільнення працівника за угодою сторін - КЦС
КЦС ВС змінив рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, виклавши мотивувальні частини в редакції ухваленої постанови.
КЦС ВС вказав, що за змістом судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій вони в оскарженій частині не звернули увагу на вимоги абзацу першого частини другої статті 81 ЦПК України та не застосували визначений у цьому абзаці розподіл обов`язку доказування дискримінаційного поводження та його відсутності.
Тобто передбачений процесуальним законом порядок доказування дискримінації (її відсутності) не був дотриманий.
Позивачка всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надала суду докази на підтвердження своїх доводів щодо вчинення відносно неї мобінгу зі сторони відповідача.
Так, наданий позивачкою аудіозапис розмови на підтвердження мобінгу зі сторони в.о. начальника відділу обліку результатів експлуатації служби якості, є неналежним доказом, адже співрозмовники на таких записах не ідентифіковано, з цих аудіозаписів неможливо встановити дату, час та місце, коли та де така розмова відбувалася.
Відповідних експертиз про відповідність голосів конкретним особам позивачем та її представником не заявлялось.
Крім того, такі записи здійснено приховано. Попередження про те, що вказана розмова вже записується, аудіозапис не містить. Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону особистих інтересів особи. Тому відсутні відомості про те, що такий аудіозапис отриманий у встановленому законом порядку. Крім цього, при відтворенні вказаного аудіозапису встановлено, що на ньому міститься розмова, де дві особи сперечаються, що не може бути розцінено як мобінг в розумінні закону.
Надані позивачкою службові записки голові профспілки та в. о. заступника директора з якості про вчинення відносно неї тиску (цькування) суд до уваги не взяв, оскільки такі докази є неналежними, адже записки є односторонніми проявами зі сторони позивачки, не містять у собі доказів про їх фактичне направлення цим особам для проведення відповідних перевірок.
Також суд не взяв до уваги надані позивачкою копії документів про її звернення до відділу поліції, Президента України, СБ України щодо неналежної поведінки по відношенню до неї, оскільки такі заяви датовані 01 липня 2024 року та не можуть достовірно свідчити про вчинення відносно позивача мобінгу у період з 12 лютого 2024 року до дати її звільнення з посади (29 квітня 2024 року).
За період роботи позивачки до неї не застосовувались дисциплінарні стягнення, а навпаки позивачка преміювалась.
Позовні вимоги ґрунтуються на взаємних неприязних відносинах із керівником, що стало підставою для вирішення цього питання зборами трудового колективу. 15 лютого 2024 року протоколом № 1 про розгляд конфліктної ситуації у відділі, затвердженим директором заводу, вирішено надати строк на вирішення конфліктної ситуації та дотримання корпоративної етики у відділі.
Таким чином, жодних доказів систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій (цькування) начальником відносно позивача суду не надано, а тому факт мобінгу відносно позивача з боку підприємства є недоведеним;
Суди не врахували того, що у справах про встановлення (підтвердження) факту мобінгу позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
