Щодо недійсності свідоцтва про право на спадщину, виданого спадкоємцю наступної черги, за наявності спадкоємця попередньої черги - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №760/19626/23 сформулював правову позицію щодо недійсності свідоцтва про право на спадщину, виданого спадкоємцю наступної черги, за наявності спадкоємця попередньої черги.

КЦС Вс у цій справі залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, залишив без задоволення касаційну скаргу та вказав, що Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно із якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку із видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Порушення у зв`язку із видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Задовольняючи позов спадкоємця першої черги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що оскільки позивач не усунутий від права на спадкування, не відмовився від прийняття спадщини, строк для подання заяви про прийняття спадщини продовжено судом та така заява подана до нотаріальної контори, то видача відповідачу, який є спадкоємцем другої черги, оспорюваних свідоцтв про право на спадщину є протиправним, оскільки порушує правила черговості спадкування за законом та права спадкоємця першої черги після смерті батька.

При цьому районний суд правильно зазначив, що рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, є підставою для внесення відповідного запису про припинення права власності на нерухоме майно.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.